Нещодавно закінчився двохрічний період бета-тестування Rogue Company. Розробкою гри займалася компанія Hi-Rez, яку ви можете памʼятати за Paladins — невдалий клон на Overwatch. В свою чергу новий проєкт студії нагадує Valorant, однак цього разу клон не такий примітивний.

Жанрово це шутер від третьої особи, міксований з давно відомими механіками конкурентів. У грі на даний момент 24 агенти, кожен з яких має власне активне вміння, пасивку та комплект зброї, що спільний між групами персонажів. Подібної системи я ще не зустрічав: аби отримати доступ до використовуваного іншим агентом дробовика, слід, граючи за нього, прокачати його до п’ятого рівня, тоді він стане відкритим для всіх героїв, які використовують дробовики.

Звичної стадії закупки перед початком раунду немає: у кожного героя свій “магазин”, де на вибір у нього 2 різні рушниці. Найчастіше вони контрастні, як то дробовик і пістолет-кулемет. Також ви отримаєте два пристрої (гранати, С4 або міни), зброю ближнього бою та пасивні навички, на кшталт додаткової броні або збільшеного магазину.

Гра приваблює можливістю “законтрити” ворога іншим агентом та натякає на рольову приналежність кожного агента до певного стилю гри. Однак слід зауважити, що це лиш умовність. Більшість агентів можуть відігравати різні стилі гри, як от агент підтримки “Ранвей”. Вона має в арсеналі снайперську гвинтівку та скіл на поповнення боєзапасу союзників і здавалось би, що її задача пасивно прикривати побратимів здалеку. Але ви можете взяти липку гранату, додаткову броню та автомат і проривати нею ряди ворога, не гірше штурмовика. Варіативність підштовухує гравця щоразу експерементувати з білдом та підлаштовуватися під ситуацію.

Ґеймплейно це солянка з інших проектів. Від Valorant дісталась система унікальних вмінь для кожного персонажа, але відмінність у тому, що тут агент має тільки один активний скіл і одну пасивку, тому про комбінацію вмінь мова не йде. Від PUBG  запозичили висадку з літака на початку матчу та падіння на коліна замість смерті, але і тут не обійшлося без нюансів — деякі агенти можуть підняти тебе дистанційно. А от стрільба, на відміну від вищеперерахованих проектів, доволі аркадна. Тож навіть новачок може продемонструвати достойний результат, а швидкі прекати допоможуть втекти від шквального вогню.

Приємно й те, що кемперити не вийде. Цьому сприяє вид від третьої особи, що дає заглянути за перешкоди біля гравця. Тому завжди можна обіграти пасивного противника і не збавляти високий темп гри через те, що боїшся зустріти ворога за рогом. Найбільше задоволення приносить те, що гра залишає простір для тактики: можна закрити прохід залізним щитом або замінувати вікно, поставити захист від гранат на певну область та окопатись на точці або просто підірвати ворога ще на підході радіокеруваним павуком. Але є і ложка дьогтю: весь цей спектр можливостей відкривається з придбанням нових агентів, а це вимагає чимало часу. Можна сказати що це і є та сама рушійна сила, що змушує тебе грати ще і ще, аби відкрити нові навички та зброю і відчути гру по новому.

Rogue company умовно безкоштовна, тому слід поговорити про монетизацію. Маємо стандартний набір: скіни на зброю та агентів, насмішки та звісно бойову перепустку, з якої можна дістати ще більше всього вище перерахованого. Найбільше донатний тиск відчувається при покупці нових героїв, бо коштують вони не мало, а  валюта для їх придбання заробляється 3-ма способами: за щоденний вхід у гру, підняття рівня акаунта і за щоденні завдання. Тому навіть якщо сидіти цілими днями — це не дасть значного результату і в середньому для придбання нового персонажа треба тиждень не задротської гри. Розробники дають набір безкоштовних героїв для старту, як правило їх 4, та періодично проводять їх ротацію або взагалі відкривають всіх на декілька днів. А на вихідні, як правило, є акції для швидшого фарму. Та якщо це не для вас то покваплюсь вас порадувати, ціни в крамниці нижчі, ніж у аналогів. Я зміг комфортно увійти у гру за 140 гривень: цього мені вистачила на 8 персонажів та бойову перепустку. Що цікаво, якщо повністю її пройти, то крім шкурок та танцюльок ви отримаєте і преміальну валюту, якої якраз достатньо для придбання наступної.

Схоже що ми маємо вдалу формулу гри: F2P з донатом, що не викликає дисбалансу, відносно низький поріг входу та давно знайомі механіки, хоч і в новому поєднанні. Та схоже попитом вона не користується. Не дивлячись на швидкий пошук не рейтингових сесій — онлайн настільки низький, що вже через пару тижнів ти починаєш помічати одних і тих самих людей. Хоча Hi-Rez і вихваляється, що у Rogue Company 25 мільйонів гравців, в Стім їхі буває менше тисячі. Та можливо в Epic Games справи йдуть по іншому, тому остаточно не відомо скільки гравців грає в гру. Ще одна біда, яка не дає проєкту злетіти — це чітери, але проблема навіть не в їх кількості, а в тому, що схоже ніякої боротьби з ними немає, бо з часом ти вже знаєш їх ніки на пам’ять.

На мою думку, Rogue Company варта уваги як казуальна база відпочинку від звичних нам проектів. Вона набагато легша для освоєння, ніж аналоги, та не змушує проводити години за тренуванням контролю віддачі, але залишає простір для розвитку. З часом ти починаєш розуміти як ефективніше грати за свого агента: чи варто його брати на цю карту, які вміння будуть більш ефективними проти конкретного ворога, а що не працює тощо. І з часом колишні “імби” здаються рядовим противником.Так я був певний, що “Сігрід” — кремезна дівчина за щитом, що блокує пошкодження спереду, просто непереможна. І так було, поки я не дізнався про запальну гранату, яка вщент спалює їй ноги. І навпаки, граючи за неї, ти знаєш у кого може бути пристрій або вміння, що тебе контрить та грати вже від цього.

Найбільше задоволення приносить гра коли ти відкриваєш нового агента і це відчуття прогрессу стимулює грати тебе ще, в погоні за новим ігровим досвідом, хоча для декого це може бути рутинним гріндом.